Створення системи шкільної медіаосвіти 

на основі принципів наскрізного навчання
( 2017-2022 н.р.)
в початковій школі

                                         Зібратися разом – це початок,                                                                       Залишитися разом – це прогрес                                                                         Працювати разом – це успіх.

   Сучасна освіта не може існувати без використання засобів масової комунікації й інформаційних технологій. Засоби масової комунікації виконують безліч функцій: інформаційну, виховну, просвітницьку, розважальну .

  Що ж містить в собі поняття "медіаосвіта"? Медіаосвіта - частина освітнього процесу спрямована на формування в суспільстві медіакультури,тобто підготовка особистості  до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільний) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

  Тобто медіа-освіта має на меті виховання медіа-грамотність.

  Згідно з державною національною програмою "Освіта" навчально-виховний процес у школі має бути направлений на формування та розвиток пізнавальної активності школярів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. У зв'язку з цим значно актуалізується проблема розвитку медіаосвіти підростаючого покоління.

 У 1987 році Рада Європи прийняла "Резолюцію по медіаосвіті і новим технологіям", де медіаосвіті надавалося величезне значення. У 2000 році Радою Європи були розроблені Рекомендації Парламентської Асамблеї по медіаосвіті, у яких відзначалося, що медіаосвіту можна розглядати як навчання, спрямоване на розвиток медіа-компетентності, критичного і вдумливого ставлення до медіа з метою виховання гармонійно розвинених громадян, здатних формувати власну думку на основі доступної їм інформації.

    Медіаосвіта відкриває великі можливості для розвитку дитини, її інтелектуального і творчого потенціалу, здібностей, самостійного мислення. Саме в рамках медіаосвіти можливий розвиток умінь орієнтуватися в сучасних інформаційних потоках, підвищення рівня медіаграмотності школярів, зміна їхньої позиції при сприйнятті різних медіатекстів – з пасивного поглинання до критичного аналізу одержуваної інформації.

   Кінцевою метою медіаосвіти є розвиток медіаграмотності учнів, що сприяє спілкуванню з медіа під критичним кутом зору, розумінню значимості медіа в житті кожної людини.

  Медіаграмотність у першу чергу необхідна школярам, що пов'язано з особливостями сучасної соціокультурної ситуації, зокрема із широкими контактами учнів з медіа.

Необхідність розвитку медіаграмотності саме в початковій школі обумовлена такими факторами:

• По-перше, 6-10 вік є важливим періодом для інтелектуального, фізичного і психоемоційного розвитку дитини.
• По-друге, сучасний школяр має, як правило, досить значний аудіовізуальний досвід: активно спілкується з телевізійною, комп'ютерною, відео – і звукозаписною технікою, володіє навичками поводження з мобільною телефонією і т. ін.
• По-третє, учні, що стикаються з постійно зростаючим потоком інформації (навчальної, медійної), мають значні труднощі, коли їм необхідно самостійно критично оцінити отриману інформацію, виявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну, суб'єктивну позицію, творчу індивідуальність.

 Саме система освіти має давати учням необхідні знання про інформаційне середовище, формувати медіакультуру і новий інформаційний світогляд, заснований на розумінні визначальної ролі інформації в житті людини.

Навчити нове покоління "читати" аудіовізуальний текст як друкований, познайомити з закономірностями й особливостями різних засобів масової інформації, тобто допомогти учням,починаючи з початкової школи стати медіаграмотними і медіакомпетентними.

   Накопичений практичний досвід не може реалізуватися старшокласниками повною мірою при спілкуванні з медіа, тому що в них відсутні чи недостатньо розвинені вміння, що дозволяли би співвідносити емоційне сприйняття з понятійним судженням. Тому школярів ,ми- вчителі, повинні вчити  ще з початкової школи  теоретичних знань, що дозволить поступово  дорослішаючи  "упорядкувати" як наявні знання, вміння, так і отримані в результаті занять з розвитку медіа технологій .

 Враховуючи глобальне значення сучасних інформаційних технологій, їх роль у суспільстві, ми повинні розуміти й значні небезпеки та ризики, що несуть в собі засоби масмедіа на молоде покоління. Повальне захоплення соціальними мережами, безконтрольне споживання медіа технологі, насичене медіа технологіями психологічного впливу, з культивуванням споживацтва, насильства призводить до нівелювання загальнолюдських цінностей та морально-етичних норм молодого покоління.

Тому серед основних завдань вчителя є:

1. Формування інформаційної культури. Інформаційна культура – показник загальної та фахової культури людини. Складовими інформаційної культури є комп’ютерна грамотність, медіа компетенція, медіа культура, бібліотечно – бібліографічна грамотність, а також культура читання. Для її формування необхідно розвивати інформаційну компетентність, що передбачає:

• вивчення різноманітних джерел інформації;
• здійснення аналітико – синтетичної переробки інформації;
• застосування прийомів та способів самостійного ведення пошуку за допомогою новітніх технологій.

2. Ознайомлення учнів із розмаїттям засобів опрацювання інформації.

3. Вироблення медіаімунітету, як спроможності протистояти агресивному медіасередовищу і збереженню відчуття психологічного благополуччя при споживанні медіа продукції.

4. Формування рефлексії і критичного мислення, як психологічних механізмів, які забезпечують свідоме споживання медіа-продукції на основі ефективного орієнтування в медіа-просторі та осмислення власних медіа потреб.

5. Створення здатності до медіатворчості для компетентного і здорового особистісного самовираження, реалізації життєвих завдань, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища та ін.

   Управління процесом розширення інформаційного освітнього простору школяра передбачає залучення таких суб’єктів навчально-виховного процесу: вчителів інформатики, вчителів - предметників, практичного психолога, бібліотекаря, класних керівників, керівників гуртків.

  Педагоги формують в учнів такі вміння: використовувати різні джерела інформації; класифікувати інформаційні джерела; користуватися новими інформаційними технологіями; переробляти інформацію для отримання певного продукту; аналізувати та критично ставитися до інформації; розуміти та усвідомлювати інформацію.

  Основною характеристикою сучасного суспільства є зростання ролі інформаційних ресурсів, котрі стають основними засобами праці. Сьогодні інформаційна культура та медіаосвіта розглядається як спосіб життєдіяльності особистості в інформаційному суспільстві і як складова процесу формування загальної культури людини.

  Відомо, що підґрунтям інформаційної підготовки користувачів є їх читацька культура, вміння грамотно формувати свої потреби в інформації, ефективно вести її пошук. Школа повинна мати освітній ресурс для створення таких педагогічних ситуацій, в яких учень може самостійно вибудовувати алгоритми роботи з інформацією.

Важливою складовою цього освітнього ресурсу являється наша шкільна бібліотека СЗШ №2 нової якості - медіатека.




    Медіатека або медіацентр – це інтегроване інформаційно-педагогічне середовище, де можливими стають нові форми організації освітньої і пізнавальної діяльності навчального закладу. Простіше кажучи, медіатека – це фонд як традиційних (книг), так і нетрадиційних носіїв інформації (слайдів, презентацій, аудіозаписів, відеоматеріалів, CD-, DVD-дисків), а також зібрані технічні засоби для їх використання: аудіо- та відео- магнітофони; CD-плеєри; навушники, колонки; комп'ютери с периферією (принтером, сканером і т. п.). Створення медіатеки – справа не одного року. Крім того вона вимагає певних матеріальних затрат, творчості та зусиль всього педколективу школи.

 Спостерігаючи за своїми учнями я помітила,що в  більшості з моїх учнів є декілька  аккаунтів в соціальних мережах, вони легко вправляються з кнопками і щодня стають покорювачами кіберпростору. Сучасна школа вже не може обійтися без інформаційних технологій для вирішення освітніх завдань.

Список використаних джерел

1. Зражевська Н. І. Масова комунікація і культура: Лекції / Зражевська Н. І. – Черкаси: Брама – Україна, 2006. – 172 с.

2. Казаков Ю. М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів / Казаков Ю. М. Автореф. канд. педаг. наук за спец. 13.00. 04 – теорія та методика професійної освіти. – Луганськ, 2007. – 21 с.

3. Медіакультура особистості; соціально-психологічний підхід: навчально-методичний збірник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко, О. Є. Голубєва, В. В. Різун та ін..; За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440 с.

4. Онкович Г. В. Медіаосвітні технології і компетентнісний підхід / Онкович Г. В. Реалізація європейського досвіду компетентнісного підходу у вищій колі України: матеріали методологічного семінару. – К.: Педагогічна думка, 2009. – С. 206 – 217.